Францисканське Паломництво до Бердичева

23 францисканське паломництво

PZfFOUGn2cg

pal.ofm.org.ua

«Вітаємо, вітаємо, це 23 францисканське паломництво, яке крокує до Матері Божої Бердичівської», – хоч паломництво вже і минуло, але ці слова в голові лунають до сьогодні. Лунають прекрасні пісні, які радували серце й слух, а також чудові конференції, які допомогли нам відкрити нову сторону, такого простого, але важливого поняття «миру».

Але про все це по порядку. 

Як розпочалось наше паломництво? Початковим зародком був момент, як в нашому серці з’явилось бажання і велике прагнення подолати 130 кілометрів, щоб прийти до Матінки Божої Бердичівської. А якщо подивитись з формальної точки зору, то наше паломництво розпочалось 15 липня, о 8:30, коли ми вийшли з храму Воздвиження Святого Хреста, що у  місті Шепетівка. З чудовим настроєм і піднесеним духом ми вирушили, і не чекаючи ні хвилини «включили» наші голосові зв’язки і вітали мешканців міста християнськими піснями. Після того як ми прославили Бога нашими голосочками, о. Едуард розпочав молитву. Хочеться подякувати о. Едуарду за те що провадив молитву, а також за мудрі конференції, які він проголошував до нас протягом цих днів спільного крокування. Конференції були на дуже актуальну тему в цілому світі, а наразі в Україні, на тему миру. Але мова йшла не тільки про мир в країні. Мир – дуже поширене поняття. Воно є у всіх сферах нашого життя. Мир у власних душах, мир у наших родинах, мир у суспільстві, мир у державі, в якій живемо. Але щоб віднайти мир там, треба насамперед віднайти мир у своєму серці. Багато разів чула вислів: «Світ починається з тебе». Але зараз хочеться перефразувати таким чином: «Мир починається з тебе». Серце кожної людини – це ключ до миру і єдності. Саме до цього закликає нас Бог. І дякуючи о. Едуарду, а також о. Доброславу і єпископу Станіславу Широкорадюку, які теж проголошували до нас конференції, ми почули заклики Бога і будемо старатись їх виконувати.

В дусі молитви кожного дня ми звертались до Матінки Божої прекрасною молитвою Розарію. Протягом цих 4 днів, для нас провадила Розарій молодь з різних парафій, а також нововисвячені священики. Не забували і про Коронку до Божого Милосердя. Разом з о. Доброславом ми помолилися Хресну Дорогу. Обов’язковою частиною нашого дня була Служба Божа, після якої ми і вирушали. І щоб гідно перебувати на ній, щодня ми мали можливість  сповіді і духовних розмов.

Щоб наше паломництво було наповнене радістю, духом братерства і миром, кожного дня в нас була дуже особлива місія, яку давала нам наша ведуча Яна. Заінтригувала? Думаю, що так. Ви думаєте, в чому ж полягає та особлива місія? І що ж там такого незвичайного? Щоб довго не мучити, я розкрию цю загадку. Наше завдання полягало в тому, щоб ми говорили гарні слова, а також дарували  посмішкиJ, вміли мовчати в потрібні моменти, ну і чинили добрі справи. Це було не «просте» завдання, але як говорила наша ведуча, ми з ним чудово впорались: «Ну і щоб втілювати в життя завдання паломництва, не забувайте посміхатись, адже ви прекрасні!»

На цій гарній ноті, ми переходимо до не менш хорошої частини нашого паломництва – відпочинку. Після важкої дороги, болючих мозолів нас завжди чекав добрий відпочинок. Мали вдосталь часу щоб полежати (але нам завжди було мало), щоб піти полікувати наші мозолі, а  також набрати водички в пляшечку і помити ніжки. Окрім духовних сил, які дарував нам Святий Дух, любі мешканці різних парафій забезпечували нас і фізичними силами, а саме смачними частуваннями і обідом, спокійним відпочинком, у місцях де в нас був нічліг, а також дарували нам радість і позитив, якими ми заряджались на увесь день. За це ми їм дуже вдячні.

Після паломництва завжди хочеться усім дякувати, бо кожна людина вклала частинку себе в наше паломництво. Але насамперед дякуючи Богу, ми мали  можливість пройти це паломництво.

Щира подяка о. Кирилу, директору нашого паломництва, за гарну організацію. Адже завдяки йому ми спокійно і організовано дійшли до нашої мети – Матінки Божої Бердичівської.

Дякуємо усім богопосвяченим особам, які йшли разом з нами – Ви були прикладом смиренного служіння Господу.

Низький уклін, нашій швидкій допомозі. Саме вони рятували нас від фізичних страждань. А служба порядку оберігала нас від усього, що загрожувало на дорогах, за що ми теж дякуємо.

Душу й голос вклала наша музична група і ведуча, яким ми теж хочемо подякувати. Окреме «дякую» кожному паломнику, який з мужністю пройшов визначений шлях. Завдяки  вам, наше паломництво налічувало 648 людей. Саме такою кількістю ми дійшли до Матері Божої Бердичівської.

Цих чотири дні проминули нереально щвидко. Але впевнена, що в серці кожного з нас залишили слід. Слід щастя, слід єдності і братерської любові. Бо лише в паломництві, можна відчути таку незвичайну атмосферу. Коли вже не відчуваєш ніг, але йдеш. Коли дуже важко і думаєш що не витримаєш, але зовсім незнайома людина дарує тобі підтримку  і допомогу. Коли не має значення українець ти, чи поляк, чи білорус, багатий чи бідний, бо відчувається єдність і рівність. Ці відчуття нереально описати, їх треба просто пережити. Згадуючи ці моменти, серце наповнюється радістю, а душа просить продовження.
Нехай Бог благословить усіх вас, а Марія обдарує потрібними благодатями. До зустрічі в 24 францисканському паломництві! Маріє, Цариця Миру, молись за нас!

Дана Вершиніна, учасниця паломництва

Z_cgj5eJD3QblH91wcMTqss9SMAB_slgUQ-PaKAtxU_omNlDKWIEZ6omUFhwYUFEbUema97y6q6N0V-ZVgLnC6f8oy_EaLQ5NNEg9tfg1HZedUABSjKDdD8NE4D-TcreJ0a4